Відбулися Бандерівські читання в Січеславській «Просвіті»
Вже традиційно ідеологічно-інтелектуальний захід під червоно-чорною назвою «Бандерівські читання в Січеславській «Просвіті» відбувся на високому рівні.
Спільними зусиллями організаторів, а в цьому році ними були: Січеславська Просвіта, Український інститут національної пам’яті і Товариство політичних в’язнів і репресованих вдалося зібрати в одній локації цікавих спікерів із Січеслава і запросити відомого історика, дослідника, викладача Юрія Щура із Запоріжжя з презентацією своєї книги-підручника «Історія української культури: традиції та модерн».
Цього дня в приміщенні Просвіти зібралися разом науковці і держслужбовці, дослідники і спортовці, просвітяни і політики, громадські діячи і просто небайдужі українці. Наймолодшому учаснику Читань було лише 16 років, а найстаршому трішки менше аніж самій Просвіті в Січеславі!
Максим Дорофєєв, Науково-ідеологічний центр ім. Д. Донцова, Дніпро
Голова Січеславської «Просвіти», Сергій Тютюнник тепло привітав відвідувачів заходу зі світлим Різдвом Христовим і зазначив, що Бандерівські читання в Січеславській Просвіті вже мають традиційний статус і з кожним роком рівень організації лише підвищується! За його словами, саме Січеславська Просвіта стає культурним центром для згуртування україноцентричного і патріотичного Дніпра. «Якщо і є швидкий рецепт, як стати на українську стежку в змосковщиному місті, то він такий: йди до Просвіти, ставай її активним учасником, допомагай українській справі часом, гривнею, завзяттям, знанням і ми не помітимо, як перетворимося з українського острову в космополітичному морі на національний континент під назвою українська Україна».
Чудові подарунки і палке вітальне слово приніс з собою професор Ігор Кочергін (УІНП), який зауважив, що має особливу приємність нагадати учасникам Читань, що постать Бандери – це всеукраїнське надбання, а не «галичанський витвір» і саме ми маємо бути прикладом у поширенні ідей Бандери для всієї України, особливо в наших підсовєтських регіонах.
Сергій Тютюнник голова Січеславської Просвіти, професор Ігор Кочергін (УІНП)
Після святково-вітальної частини, після урочистих згадок про Народження Сина Божого Ісуса Христа і Батька України (за відомою піснею) Степана Бандери перейшли безпосередньо до роботи Конференції.
Темою цьогорічних Читань організатори визначили як «Сучасний етап національно-визвольної боротьби».
Всі відвідувачі “Бандерівських читань в Січеславській “Просвіті” були залучені в процес обговорення сучасного етапу національно визвольної боротьби! Люди мали можливість висловити свою думку шляхом маленьких за форматом відповідей на великі запитання, які Просвіта підготувала у вигляді опитувальника, який складався з 4 запитань:
- Стан України?; 2. Хто винний? 3. Що робити? 4. Кому робити?
Відвідувачі з ентузіазмом відповідали і, як ми обіцяли раніше, надаємо узагальнену, опрацьовану систему відповідей. Тож, як дніпряни, які належать до патріотичного табору, бачать відповіді на вищезгадані запитання: Стан України визначений усіма відвідувачами Читань, як «складний», «жахливий», «непростий», «зневірений». Були й такі думки – одна людина вважає, що стан в Україні «нормальний – еволюційний», инша – «нормальний – передреволюційний». Хто винний в цьому непростому стані? Люди відповідали так: від окремих етноменшин, включаючи особливості нашого міста на Дніпрі їх декілька і до українських виборців, які не можуть ніяк «обрати якісну, а головне українську владу!» Все ж вважаємо, що найбільш повторюваною відповіддю було, що найбільше винні у тому, що відбувається в державі Україна є самі українці. На питання «Що робити і кому робити» були консолідовані думки: гуртуватися, вчитися, виховувати нову націю переможців, «творити українську націю, а не вінегрет з народностей». Були екзотичні, але дуже цікаві відповіді – чистити кулемети, «гострити ножі», «поновити Коліївщину». Це свідчить про високий градус соціальної і національної напруги в суспільстві. Хто має рятувати Україну? Відповідь, в принципі, одностайна – лише МИ! Самі українці мають навести лад і порядок у себе вдома!
Вважаємо, що подібна практика опитувань відвідувачів просвітянських заходів дає змогу більше розумітися в орієнтирах і векторах думок української спільноти і бути аналітично готовими до викликів суспільства. Не бути відірваними від людей.
Робота Конференції тривала на високому інтелектуальному рівні. Декілька тез спікерів заходу.
Іван Дремлюга: На сучасному етапі національно-визвольної боротьби слід пам’ятати про тисячі, десятки тисяч патріотів, які були засуджені комуністичним режимом ХХ століття і які досі тавруються «ворогами народу» лише за те, що вони були за духом своїм українцями. Робота по реабілітації, по декомунізації триває і слід долучатися до цієї справи таким інституціям, як Просвіта та иншим громадським організаціям, які називають себе патріотичними, більш активно! Пам’ятаємо подвиги наших попередників – несемо їхній смолоскип Волі!
Іван Дремлюга, Товариство політичних в’язнів і репресованих
Сергій Копанєв: Я стояв біля витоків націоналістичної організації в Дніпрі на початку 90-х років ХХ століття. Мав за честь особисто бути в знайомстві зі Славою Стецько – маю її автограф! Дуже добре пам’ятаю те покоління романтиків і ідеалістів, що належали до Конгресу українських націоналістів і як ми мріяли про українську Державу за змістом, а не назвою! Вже тридцять років, як мрія залишається мрією, але націоналісти ніколи не складуть зброю, бо накази і заповіти Степана Бандери і Ярослава Стецька мають бути виконаними!
Сергій Копанєв, Конгрес українських націоналістів
Станіслав Дуб: Дніпровські Бандерівські читання ініціювали хлопці і дівчата з Правого Сектору. Першим організатором і модератором був я. Слід згадати велику подвижницьку роботу у цьому питанні друга Олександра Вайса. Ми сьогодні всі говоримо правильні речі. Але я хочу зробити необхідний акцент. Зараз багато хто б’є себе в груди і називає націоналістом. Але насправді такими не є! Вони не витримують ані ідеологічної, ані духової перевірки! Нагадаю, що націоналізм – це ідеалістична ідеологія і аж ніяк не матеріалістична, тож всі ці атеїсти навряд можуть бути націоналістами у яких первинна саме Ідея, а не Матерія! Націоналізм – це Бандера і Донцов, Декалог і Волюнтаризм! І аж ніяк не «політична доцільність», компроміси і «вибори – наше все»! Так, влада нам потрібна, але якщо ми перетворимося лише на гвинтики старої системи нічого не зміниться! Маємо бути новим Двигуном України на сучасному етапі національно-визвольної боротьби! Слава Степанові Бандері – дороговказу і натхненнику поколінь українців.
Станіслав Дуб, Український інститут національної пам’яті
Юрій Щур: Я не вперше в Дніпрі, але дуже приємно, що саме сьогодні нас так багато – це означає лише одно: Ідеї Степана Бандери актуальні і вони живі! Маяк на прізвище Бандера продовжує світити в темряві для тих хто заблукав. Він, як магніт, притягає до себе подібних йому: сильних відчайдухів, ідейних особистостей, розумних, красивих і, як сказав би неперевершений метр Дмитро Донцов, «луччих людей»! Я радий бути в спільноті «луччих людей» Дніпра! Дякую! Для мене це честь!
Юрій Щур, історик, дослідник, викладач Запорізького національного університету
Я привіз з собою свою нову книженцію, як називається «Історія української культури: традиції та модерн». На мою думку, нам слід більше звертати увагу на нашу культурну спадщину – там є відповіді на багато запитань: від «хто вороги» до «як перемагати ворогів». Звісно, що сучасний етап боротьби за Україну передбачає апріорі використовувати весь величезний досвід попередніх поколінь борців: мазепинців, петлюрівців, бандерівців. Дуже хочеться, щоби сучасні лідери націоналістичних організацій усвідомили ризики втрати держави і спромоглись на адекватну консолідовану позицію.
Слід зазначити, що Юрій Щур подарував Січеславській Просвіті і відділу Науково-ідеологічного центру ім. Дмитра Донцова рідкісні книжкові подарунки. В свою чергу Просвіта презентувала гостям і подарувала науковцю з Запоріжжя унікальний і раритетний часопис «Запорожжє» виданий у 1906 році, як перший україномовний часопис в Катеринославі за редакцією Дмитра Яворницького! Вийшло лише перше і єдине число часопису, яке віднайшов в архівах наш славний земляк, відомий краєзнавець, журналісті і дослідник Микола Петрович Чабан.
Захід імені Степана Бандери в Дніпрі тривав майже 4 години, але якщо і була втома, то лише приємна. Було відчуття, що сьогодні бандерівці з Січеславської Просвіти, бандерівці Дніпра роблять корисну українську справу: знаходять поміж собою точки дотику, консолідуються, шукають відповідей на одвічні запитання і готові йти вперед: під червоно-чорним стягом і дороговказами Провідника вже на сучасному етапі національно-визвольної боротьби.