Дописи - Січеславська Просвіта

Дописи

Кінопоказ від КіноКлубу Січеславської Просвіти

11 грудня о 17:00 у Січеславській Просвіті дивимось фільм “Сунична галявина” (1957), режисер Інгмар Бергман. У фільмі піднімаються провокаційні питання самопізнання і людського існування, він вважається одним з найкращих фільмів Бергмана. Координатор КіноКлубу Січеславської Просвіти, автор блогу про кіно – пані Ірина. (https://t.me/blogIprokino)

Слова героя: “Наші стосунки з людьми зазвичай складаються з обговорення вчинків та характерів інших людей.  В певний момент це стало для мене нестерпним, і я добровільно відмовився від того, що називається спілкуванням. Це привело до того, що на схилі своїх днів я залишився один. Все життя провів, повністю віддаючись роботі, – і я щасливий, що це так. Те, що починалося як боротьба за існування, врешті перетворилося у пристрасть до науки. У мене є син, також лікар. Живе в Лунді. Давно одружений, але дітей не має. Моя мати ще жива і сповнена сил, незважаючи на свій старечий вік. Моя дружина померла багато років тому. Мені дуже пощастило з економкою. Варто зізнатися – я жахливий педант. Це, напевно, стражденно для тих, хто живе зі мною поруч. Дуже стражденно. Мене звуть Ебергард Ісаак Борг. Мені 78 років. Завтра я повинен бути в Лунді, де відбудеться урочиста церемонія із врученням мені почесного звання до 50-ліття лікарської практики…”

Січеславські просвітяни вшанували пам’ять жертв Голодоморів

Валентина Недвига (Полонська), Січеславська Просвіта, 27 листопада 2021 року

… А все починалося з солодких обіцянок московських  червоних окупантів «земля – селянам, фабрики-заводи робітникам», на які купилися українці… Заплативши за свою дитячу наївність страшну ціну. ТРИ голодомори: 1921-23 років, 1932-33, 1946-47 рр. Московитами знищено цвіт української нації. Змінено генофонд на тих теренах, які пережили Голодомор… Ось що таке не мати власної держави. Ось якими катастрофічними наслідками обертається власна інфантильність, байдужість і «хата скраю».

Нині вже інші «співуни» нам знову розповідають, як хочуть «ощасливити» розпродажем нашої землі, закликають до толерантності і тощо. Пам’ятаймо уроки історії. А також не забуваймо, що там, де у вікні разом зі свічкою ставлять кулемет – голодоморів не буває. Бо не плачем, не домовлянням з катом, не загляданням йому в очі, не м’якотілістю і ніЯкістю, а мечем і боротьбою здобувається воля і гідне життя.

Поширена духовна хвороба сьогодення – БАЙДУЖІСТЬ. Митрополіт Епіфаній

Навколо тисячі людей – а серед них людина почувається самотньою.

Замість очей і посмішок люди вдивляються в екрани смартфонів. Комусь стає зле посеред вулиці, а іншим часто байдуже, бо їх це ніби не стосується… Поширена духовна хвороба сьогодення – БАЙДУЖІСТЬ.

Саме з її мовчазної згоди трапляються великі лиха, катастрофи, безкарні вбивства і різні людські страждання. Бо вона закриває серця, присипляє совість, робить людей «сліпими і глухими». Байдужість – небезпечна й підступна зброя диявола, яка вчить дивитися «повз» людину, вбиває почуття, бажання і прагнення, умертвляє духовність людини, а відтак – забирає і сенс життя. У сучасному світі, який стрімко розвивається технічно і технологічно, бачимо, що так само швидко прогресує й людська байдужість.

Віртуальний світ для багатьох почав важити набагато більше, аніж реальний.

Кількість вподобань у соцмережах перетворюється на критерій успішності людини та замінює думку і почуття живих особистостей. Реалії довкілля люди теж ніби «скролять» – швидко прокручують, не вникаючи, а тому не помічають не лише краси, що нас оточує, але й проблем, несправедливості, потреб інших. Байдужість – це стан людини, коли вона не виявляє ані найменшого зацікавлення будь-чим, коли до неї ніщо не може «достукатись», коли її серце і душа не реагують. Недарма байдужість ще називають черствістю, прохолодністю, знеохоченням, нечулістю, безсердечністю, бездушшям. Байдужі люди втрачають бажання служити Богові, людям, вони зрікаються свого покликання, мети, заради якої були створені Господом.

Байдужість починається тоді, коли людина починає жити лише для себе, своїх цілей, інтересів, і їх вона ставить вище за все, що відбувається навколо. Таких людей ще називають егоїстами, які не можуть і не хочуть приборкати гріховну пристрасть гордині. Зосередившись лише на своєму «я», вони віддаляються від Бога, а також від інших людей: руйнуються нормальні взаємини, щирі стосунки, дружба, сім’я. Тяжкий гріх байдужості відомий ще з біблійних часів. Згадайте розп’яття Господа нашого Ісуса Христа.

Після несправедливих звинувачень, страшних тортур, побиття і знущань, Син Божий був розіп’ятий на Хресті. А що ж робили люди? «І стояли люди і дивилися» (Лк. 23: 35)…

Слово Боже також застерігає нас про часи, коли пануватиме байдужість, відсутність любові, уваги один до одного. Відповідаючи на запитання учнів про знамення цього, Ісус Христос казав апостолам: «Через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох» (Мф. 24: 12). Книга Апокаліпсис подає такі слова Спасителя: «Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3: 15 – 16), тим самим показуючи, що байдужість – риса, неприйнятна Господом. Так склалося, що суспільство подекуди поняттями нейтралітету, невтручання, стриманості, ігнорування тощо прикриває звичайну байдужість – таким чином поступово стаючи «байдужим до байдужості» і не розуміючи усього масштабу небезпеки, на яку себе наражає.

Тож не будьмо байдужими! Живімо за заповідями Божими, піклуймося одне про одного. І молімо Господа, аби Він допоміг уникнути цього тяжкого гріха – байдужості: до Бога, до своїх ближніх та до Батьківщини.

Бо нам, дітям Божим, – не байдуже!#Церква_з_тобою

Християнська спільнота “Просвіти” – Християнський Клуб Січеславської “Просвіти”