Дописи

Сьогодні, як і декілька років тому, як і кілька десятків років тому, віднайти у Дніпровському кіоску «Преса» ( що здебільшого мали і мають досі назву «Пресса») україномовний журнал було і залишається майже нереально. «Наш регіон мовно складний та інтернаціональний» – так намагалися пояснити засилля російськомовної літератури і періодичних видань на «язикє» сильні сього світу. Якщо на початку Незалежності медійним балом порядкували малоякісні «Работница» та «Крестьянка» (не «Християнка», не плутаймо!), то нині їх замінили мега глянцеві та ультра сучасні «Мобилочка», «Капитал», «Компьютерные игры», тощо.

Дефіцит україномовних видань впадав і впадає в очі, бо «нє выгадна», «не читают на мові», – так нас переконували колишні комсомольські видавці червоної пропаганди, а тепер новітні та періодичні власники друкованих видань, які послуговують власним кишеньковим потребам, а не національними інтересами держави.Тож уявімо, яку сміливість, майже зухвалість, треба було мати у 1991 році засновнику журналу «Бористен» (тоді «Борисфен») Фіделю Сухоносу, аби наважитися писати і видавати часопис не лише українською мовою, але й зробити його суто українським: за наповненням, за змістом, за сенсами, які вкладалися в невеличкий тоді журнал. Так звані «фахівці-видавці», уражені пострадянським мисленням, крутили жирними пальцями біля скроні і потирали жадібні кулачки, чекаючи коли прогорить, збанкрутує літературно-мистецький, науково-популярний часопис «Бористен», бо їм здавалося, що теми мови, української історії та національної ідентичности не цікаві мешканцям Дніпра. Але культурний проєкт нарощував м’язи, сили, наповнювався натхнення. Вже зовсім скоро він став впізнаваним і шанованим серед української спільноти Дніпра. Дуже приємно, що організація Просвіта одразу звернула увагу на перші номери «Бористену» і радила, рекомендувала українцям Січеславщини цей часопис, як «меч духовий», як зброю, яка допоможе виборювати українство на наших землях. Саме «Бористен» робив акценти на духовній стороні нашого непростого щоденного життя: все частіше публікувалися християнські статті, наповнені вічними смислами, видатні письменники полемізували на сторінках видання про необхідні кроки для України в галузі культури, фахові історики відшукували національний стрижень та ядро нації, яке має зробити державу сильною і заможною. Опоненти і критики часопису не дочекалися краху і занепаду «Бористену». Ба більше – якість, національна спрямованість та мова викладення матеріалу дозволили йому вийти за межі не лише області, але й державних кордонів! Зараз цей легендарний часопис, яким керує не менш легендарна особистість нашого краю мій друг Фідель Сухоніс, розповсюджується, поширюється, читається у 30 країнах світу! Географія поширення українського Слова, яке пропагується «Бористеном» від Австралії до Північної Америки, від Европи до Азії!Вважаю, що видання «Бористену» на наших землях, у наших реаліях – це національний подвиг української спільноти журналістів та ентузіастів, які 30 років тому повірили своєму керманичу Ф. Сухоносу, його прагненню донести, утвердити, закріпити українські ідеї, українську мову та національну ідентичність у зросійщеному місті, довести усім велич і славу України!Отож, як голова Січеславської Просвіти, підтверджую і наголошую, що саме завдяки таким виданням, як-от «Бористен», таким людям, як працівники журналу різних років і, звісно, завдяки таким людям, як Фідель Сухоніс люди й прокидають від мороку малоросійства, стають справжніми, дієвими українцями, що працюють на українську Україну!Зі святом, «Бористене»! З першим 30-річчям!

Сергій Тютюнник, голова Дніпровської «Просвіти», 12 листопада 2021 року.

Т. +380 (96) 173-25-37, E-mail: [email protected]

В Січеславській Просвіті розпочав роботу мистецький клуб. Вже відбулося відкриття і перший майстер-клас і, ми впевнені, далі буде ще цікавіше!

Ольга Шамлова, Дніпровська Просвіта:

“Раді вітати усіх на відкритті вишивальних зустрічей майстерні студії Ясниця. Сьогодні ми вперше зібралися тут в світлиці Просвіти тож це буде не зовсім звичайна зустріч радше зустріч знайомство. Нас тут згуртувала любов та повага до рідної культури мистецтва та історії нашого народу.

Здавна Україна відома як країна де живе творчий і натхненний народ, що подарував світові неповторну українську вишивку, за якою нас пізнають в різних куточках світу. Що ж такого в нашому національному одязі, що надають йому переваги серед традиційного вбрання інших народів….”

На зустріч з собою брати п’яльце, відріз тканини (полотняного плетення), голка, нитки.

Телефон для довідок. Ольга Шамлова, Дніпровська Просвіта: +380679700470

Як відомо, 9 вересня обізнана українська спільнота святкувала День Народження видатного письменника України, класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського, якому в цьому році вже 252 роки.

Креативна, молода команда оновленої «Просвіти» у місті Дніпро підійшла до цієї події максимально творчо і почала вшановувати письменника за декілька діб до самих уродин, а саме з 6 вересня, коли вирішили поїхати до самого Івана Петровича у гості в Полтаву і відвідати музей-садибу видатного українця

Максим Дорофєєв, Клуб «СвітоГЛЯД»:

«Мені, як ідеологу і  основному доповідачу Літературний клуб СвітоГЛЯД перед офіційним заходом в Дніпрі важливо було подихати Полтавою – її повітрям, затишком. Відчути на собі дотик Івана Петровича через його меблі, книги, картини. Усвідомити велич і глибину автора “Енеїди”, щоби спробувати передати це дніпрянам.»

Саме тут просвітяни з Дніпра відвідали декілька пам’ятників на честь Котляревського, де вклонилися і передали привіт полтавцю від січеславців і, звісно, побували в хаті автора «Енеїди». Подивилися безліч цікавих експонатів, послухали тишу оселі, де творилася історія – нова українська література! Атмосфера Полтави спонукала і надихала гостей з берегів Дніпра зробити засідання літературного клубу, яке було заплановано на 9 вересня у приміщенні Просвіти, цікавим, креативним, несподіваним для відвідувачів.

Можливо, саме через це, вже в Просвіти 9 числа люди побачили дивні предмети: козацьку шаблю (за словами директора Похідного Музея козацтва п. Олега Черненка, їй понад триста років!), театральні маски: трагедії і комедії, надруковані коротенькі змісти «Енеїди» і «Наталки-Полтавки», які розташувалися на столах за якими розташувалися гості засідання. Та і тема засідання літературного клубу була дещо несподіваною: «Іван Котляревський: З мечем в руці». Максимально заінтриговані дніпряни занурилися у всі ці тайни життя письменника і таємниці його літературних творів.

Надаємо пряму мову відвідувачів заходу:

Олена Михлик, приватний підприємець, ГО «Інсоц»:

«Надзвичайна концентрація емоцій та інформації за один вечір! Встигли послухати і про історичні передумови творчості Котляревського, і про життя письменника, і про його кохання, і про театр і про вплив на подальший розвиток нашої літератури, і про глибинні змісти його творів і багато про що ще! І наостанок : закріпили вікториною все почуте!!  Дякую, Січеславська Просвіта, за цікавезний захід та формування культурного середовища в місті! Було дуже круто- і зміст, і реквізит, і емоції, і такі гарні і красиві люди поруч- все вийшло неймовірно! Чекаю на наступний захід!»

Олена Ткач, патріотка-мандрівниця

Величезна подяка Січеславській Просвіті, її новому очільнику Сергію Тютюннику,  доповідачу Максиму Дорофєєву за цікавий, пізнавальний захід в новому форматі, присвячений Івану Котляревському. І тепер ми точно запам’ятаємо, що “Енеїда”- бурлескно-травестійна поема !  

Максим Дорофєєв, Клуб «СвітоГЛЯД»:

Навіщо козацька шабля і маски? Це певні символи з якими ми пов’язуємо постать Котляревського: шабля – це безумовно козацька провідна верства з «Енеїди», а маски – це театр! Це «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник». Але ми розглядаємо ці символи ще глибше – ми стверджуємо, що в руках Котляревського було не просто Перо, яким він творив – це був Меч (козацька шабля), який здобував українські перемоги у культурницькій площині і яким він боронив українську мову.

Валентина Полонська, приватний підприємець, «Просвіта»: 

Сьогодні ми зробили класний, креативний, емоційно експресивний, веселий і водночас патріотично-пізнавальний захід. Так у  Січеславська Просвіта стартував перший у цьому сезоні літературний вечір. Це якраз НЕ той випадок, коли перший млинець нанівець.

Андрій Куліш, прогресивний правий, «Просвіта»:

Не очікував що літературний клуб буде настільки цікавим. Котляревський однозначно геній свого часу, достойний пам’яті і пошани. Людина – яка змогла зробити вклад в  збереження і розвиток нашої культуру та надихнути наступників на державотворення. І послухали, і поспілкувались. Організатори дуже творчо підійшли.

Людмила Кострюкова, філософ, громадська активістка:

Завершився захід не тостами, а тестуванням присутніх на знання творчості видатного співвітчизника. Гносеологічне збудження від отриманих нових знань відчули всі присутні. Українцям є ким пишатися! Можна лише подякувати Просвіті! А ще побажати нових таких же цікавих і корисних заходів.

Сергій Тютюнник, голова «Просвіти»:

Що ж ми лише на початку нашого тривалого шляху. Сьогоднішній вечір лише підтверджує, що існує неабиякий попит на якісний культурний продукт в українському суспільстві! Творчих, культурних, просвітянських планів у нас дуже багато: у нас є місія, цілі і амбіції – ми хочемо відродження українства в козацькому, січеславському краї (до речі, саме таку назву -«Січеславський край» – має наша зареєстрована просвітянська газета, наш засіб масової інформації діяльність, якої ми плануємо поновити у найближчий час). Щоби ефективно робити кроки для досягненні цієї мети нам, безумовно, треба допомога дніпрян-січеславців. Яка? Ми закликаємо гуртуватися навколо нашої організації, брати участь у плануванні, реалізації заходів і головне – ставати членами нашої культурно-просвітницької організації, вливатися в наші лави Січеславської «Просвіти» і разом йти до українських перемог на нашій землі.