Анонс зустрічі з нагоди 120-річчя Галі Мазуренко
Січеславська Просвіта радить відвідати зустріч з нагоди 120-річчя Галі Мазуренко у Обласній науковій бібліотеці. Захід заплановано на 16:00 за адресою: пр. Д. Яворницького, 18, 3-й поверх, 16 грудня. Доповідач – Микола Чабан – січеславський дослідник, просвітянин, письменник-краєзнавець. Пан Микола листувався з нашою землячкою перед її смертю. Крім численних листів, Галя надіслала в Січеслав альбоми зі своїми роботами (нині передані до літературного музею), фото, спогади.
До початку 90-х років минулого століття в Україні ім’я і творчість Галі Мазуренко – однієї з найвідоміших українських поетес XX століття – були під забороною. Галя Мазуренко народилася у 1901 році в Петербурзі в родині, яка живилась традиціями декабристів. Її життя – це калейдоскоп переїздів – дитинство в Карасях, неподалік Тули, далі Женева, Берлін, Катеринослав – тепер Дніпропетровськ. Саме тут під впливом оповідей Дмитра Яворницького вперше відчула потребу писати. Коли їй було 15, дісталася на фронт і допомагала раненим, через два роки вступила до армії УНР, щоб, як пізніше згадувала, боротись за свободу України. За участь у боях була нагороджена «Хрестом залізного стрільця». Далі була Варшава і робота в українському уряді. Вона зустрічалась з Симоном Петлюрою, Оленою Телігою, Софією Русовою, Євгеном Маланюком. У Варшаві розпочалася її еміграція, тоді ніхто ще не знав, що розлука з Україною триватиме майже півстоліття і що на цьому шляху вона залишиться сама. Вдома, на Україні всю її родину сталінський режим знищив, вижила тільки донька, з якою Галя Мазуренко так ніколи і не побачилась. І весь цей час Галя Мазуренко не переставала писати. В її поезії головна тема – це її, як вона називала, втрачена душа – Україна.
Галі Мазуренко доля подарувала два крила – дар до слова і потужного образного мислення. Обидва крила принесли їй безсмертя. Продовж життя Галя видала 10 поетичних збірок, три з яких у Празі, місті, що на понад 10 років стало її другим домом. У Празі Галя закінчила Українську студію пластичного мистецтва, її скульптурні твори і графіка ще й досі недосліджені, хоча у свій час вона була однією з найпомітніших авторів на європейській митецькій сцені, також і серед хіппівських митців Лондону та Пакистану. Живучи довгі літа в Лондоні, з 1945 року вона невтомно спостерігала за життям в Україні.
За роки життя в Лондоні Г. Мазуренко переважно власними засобами видала поетичні збірки: «Пороги» (1960), «Ключі» (1969), «Скіт поетів» (1971), «Зелена ящірка» (1971), «Три місії в літері життя» (1973), «Північ на вулиці» (1980). Деякі з них ілюстровано самою авторкою. Деякі твори Галі Мазуренко перекладено англійською і польською мовами, окремі покладені на музику композитором Ф. Євсевським.
Галя Мазуренко була серед засновників об’єднання українських письменників в еміграції «Слово», друкувалася в його однойменних збірниках.
Поезія Галі Мазуренко за стильовими ознаками чітко ділиться на два періоди: празький і лондонський. Між виходом останньої «празької» збірки «Снігоцвіт» (1941) і першої «лондонської» – «Пороги» (1960) минуло майже 20 років, за які змінився увесь світ та й особисте життя поетеси.
1992 року Галя Мазуренко була прийнята до Спілки письменників України, що стало запізнілим визнанням Батьківщиною зробленого нею на чужині. Вона була щасливою тим, що дожила до того часу, коли незалежною державою стала Україна, любов до якої вона пронесла у своїй душі через усе життя і в гіркі часи вигнання писала:
Як тяжко в світі жити для душі,
Коли ім’я душі тій Україна.
Рідному народові вона заповідала весь свій творчий доробок поетеси, художниці, скульптора і частину його передала в Україну ще за життя. Вона писала:
Коли умру, не дайте ви засохнуть
Моїм пісням
Померла Галина Сергіївна 27 травня 2000 року в Лондоні.