У Дніпрі вшанували пам’ять Василя Макуха – безсмертного смолоскипа волі

У Дніпрі вшанували пам’ять Василя Макуха – учасника українського руху опору в СРСР, воїна УПА, який 5 листопада 1968 на знак протесту проти комуністичної тоталітарної системи, колоніального становища України, політики русифікації та агресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив акт самоспалення на Хрещатику у Києві.

На Клочківському цвинтарі, на могилі Василя Макуха, відбулася жалобна церемонія, а в місцевому осередку Товариства «Просвіта» – літературно-мистецький вечір. Валентина Недвига, Січеславська Просвіта: “Сьогодні ми зібралися для того, аби вшанувати людину героїчного чину. Людину, яку називають «палаючим смолоскипом». Це Василь Макух. … Знаєте, друзі, коли деякі місцеві невігласи або ж свідомі попихачі Кремля і 5-ї московської колони в Україні розказують нібито «незалежність Україні подаруночком впала просто з неба»… Ось тут одразу в пам’яті виринають такі героїчні люди, які попри тяжкий тиск і прес тоталітарного московського КГБшного режиму, боролися проти нього всіма доступними методами і способами, навіть ціною власного життя і здоров’я. За великим рахунком, вчинок Василя Макуха – можна назвати Майданом однієї людини, яка не могла змиритися з жахливою несправедливістю людиноненависницького режиму як щодо власних поневолених громадян, так і стосовно інших народів і країн, куди срср пхав свого носа; Майданом однієї особистості, смерть якої, насправді, проклала дорогу до безсмертя. Пам’ятаймо і шануймо своїх борців за волю України! А ще – кремо хотілося б наголосити на одному аспекті. 30 років ми маємо щастя жити у своїй власній незалежній державі Україна. Так, вона ще не досконала. Так, маємо підстави для нарікань. Але! Ми ВЖЕ маємо те, заради чого не одне покоління українців віддавали життя – власну країну. Цінуймо це і бережімо її. Слава Україні!”  

Іван Дремлюга, Голова Дніпровського товариства політв’язнів і репресованих та Регіональної комісії з реабілітації зачитав фрагмент листа, що Василь Макух написав до Петра Шелеста і кинув у скриньку у день свого останнього бою з комуністичним режимом.: “Наші славні запорожці карали вже ляхів за їхні знущання — прийде час сувора кара впаде і на москалів. Я поговорив би з Вами, не думайте, що боюсь (до Вас попасти на прийом, як до Папи Римського) ні. Протестуючи протів кривд, заподіяних російськими окупантами — пийте ще й мою кров (я спалю себе в жертву не Вам, а нашому народові, щоб молоде покоління сміло, відважно продовжувало святу справу боротьби.

«Такі дії, такі чини не давали забути, що окупація тривала до 1991 року, що Україна боролася. Зараз ми не маємо права забувати про той героїчний чин, який відбувся 53 роки тому», – додав керівник регіонального відділення Українського інституту національної пам’яті Ігор Кочергін.

Голова обласної організації Національної спілки письменників України Фідель Сухоніс виступив з ініціативою щодо заснування в Дніпрі відзнаки імені Василя Макуха, а також видання до наступних роковин смерті дисидента присвяченої йому книги.

Захід організовано Дніпровським товариством політичних в’язнів і репресованих разом з Січеславською Просвітою і представниками Південно-Східного відділення УІНП.

Фото – Сергій Тютюнник, Січеславська Просвіта