Світла пам'ять Анатолію Михайловичу Поповському
Громада Дніпровської «Просвіти» імені Тараса Шевченка із глибоким сумом сповіщає про непоправну втрату — відхід у вічність нашого багаторічного Голови, видатного українського вченого, доктора філологічних наук, професора, Заслуженого працівника освіти України, Анатолія Михайловича Поповського.
Анатолій Михайлович був не лише визначним науковцем, але й справжнім захисником і оборонцем рідного слова, чий життєвий шлях був прикладом щирого патріотизму та активної громадянської позиції.
Анатолій Михайлович Поповський обіймав посаду Голови міського товариства «Просвіта» у Дніпрі протягом тривалого часу, з 1994. Його діяльність на цій посаді була спрямована на плекання культури й традицій, формування національної самосвідомості та відродження національного генетичного коду.
Його мудрість, величезний життєвий досвід, щирість, людяність і висока моральність були гарним прикладом для наслідування.
Анатолій Михайлович, доктор філологічних наук з 1991 року та професор з 1992 року, був відомий як висококласний лінгвіст та поет. Він був дослідником мови художньої літератури, фольклору та лінгвістичної спадщини. Його наукові інтереси охоплювали історію української літературної мови, діалектологію, ономастику, лексикографію, риторику та краєзнавство.
Він започаткував наукову школу, присвячену вивченню мови творчої спадщини письменників, вилучених з історичного процесу формування української культури. Загалом він є автором понад 1000 наукових праць.
Особливе значення для справи національної свідомості має його дослідницька робота в царині антропонімії. Його монографія «Дещиця про українські прізвища» (2020) є справжньою «енциклопедією про родовідну пам’ять і долю України, про національну самосвідомість та самоповагу». У цій праці загострена проблема деформації українських прізвищ, яка відбувалася в Російській імперії та за радянських часів, що призвело до підміни культурних цінностей та ідеології.
Професор Поповський рішуче виступав проти негативних мовних явищ, таких як русифікація, суржик та вульгаризація. Він наголошував, що методи асиміляції, які застосовувалися ідеологами Кремля та їхніми поплічниками, ретельно вдосконалюються.
Він також приділяв увагу роботі з обдарованою молоддю, уклав поетичні збірки, а серед його вихованців є шість членів Національної Спілки письменників України.
Анатолій Михайлович Поповський був людиною, яка глибоко розуміла, що «Нації вмирають не від інфаркту, У них спочатку мову відбирають» (цитата Ліни Костенко, яку він використовував). Його життя та наукова робота були спрямовані на те, щоб «відродити козацьку силу й вроду, Шанувати, примножувати честь свойого роду, – Кріпити єдність, силу волі й права, Бо з міці роду, а не виродків, будується держава».
Світла пам’ять про видатного науковця, просвітянина і патріота назавжди залишиться в наших серцях.
Щирі співчуття родині, колегам та учням.
Сергій Тютюнник Голова Дніпровської «Просвіти»