«Січеславська Просвіта» вперше публікує раритетний підручник української мови 1929 року. посібник «Робоча книжка української мови. Частина друга: Синтакса та техніка письмової мови»
«Січеславська Просвіта» продовжує відкривати маловідомі сторінки нашої національної культури та ділитися унікальними скарбами з власного архіву. Уперше у відкритий цифровий доступ передається повна електронна версія рідкісного навчального видання доби українізації, яке дивом уціліло в часи радянських репресій та спецхранів. Рідкісну пам'ятку українського мовознавства віднайшов, всебічно дослідив та власноруч оцифрував Сергій Тютюнник — Голова Дніпровського міського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.
Йдеться про посібник «Робоча книжка української мови. Частина друга: Синтакса та техніка письмової мови», створений мовознавцями М. Трохименком і К. Буйним та випущений Державним видавництвом України в Харкові та Києві у 1929 році накладом 20 тисяч примірників. Ця книга побачила світ на драматичному історичному зламі: це був апогей політики українізації та утвердження соборного Харківського правопису («Скрипниківки»), але водночас і переддень великого терору. Саме наприкінці 1929 року розпочалася фабрикація процесу над «Спілкою визволення України» (СВУ), що поклала початок фізичному винищенню української інтелектуальної еліти, через що майже весь тираж подібних видань невдовзі було вилучено з бібліотек та знищено.
Аналіз книги розкриває її виняткову цінність: замість сухої партійної догматики автори створили напрочуд багатий, живомовний підручник, де синтаксичні правила ілюструються взірцями найвищої літературної проби. На сторінках посібника для робітничих шкіл та робфаків постав справжній пантеон діячів Розстріляного Відродження. Для сучасного дослідника цей підручник слугує неоціненною антологією української думки 1920-х років, вплетеною безпосередньо в тканину граматичних вправ.
Не менш захоплюючою є мовознавча та термінологічна основа видання, яка зафіксувала питому українську наукову терміносистему до її насильницької русифікації в 1930-х роках. Тут використовується природна термінологія «Скрипниківки»: синтаксис послідовно називається «складнею», інфінітив — «дієйменником», складений присудок — «зложеним», узгодження — «згодою слів», називні речення — «назовними», а середній рід — «ніяким родом». Особливої уваги заслуговує послідовна боротьба авторів із канцеляризмами та чужими мовними кальками. Підручник прямо застерігає учнів від вживання штучних пасивних конструкцій на кшталт «мною одержано листа» чи «зборами прийнято ухвалу», навчаючи питомих форм «я одержав листа» та «збори прийняли ухвалу», а також наполягає на обов'язковому вживанні форм передминулого часу («постановили були», «спізнився був»).
Для нашого краю видання має особливий вимір, адже серед прикладів раз у раз зринають рідні топоніми та образи: будівництво Дніпрельстану, козацькі перекази про Старі Кодаки, річкові простори та степовий дух Січеславщини. Друга половина підручника становить собою винятково практичний розділ «Техніка письмової мови», де читачів навчали інформаційної культури — вмінню критично читати, укладати стислі тези, розгорнуті конспекти, вести ділове листування та формулювати громадські звернення.
Завдяки дослідницькій праці та оцифруванню, здійсненому Головою Дніпровського міського об’єднання ВТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Сергієм Тютюнником, ця втрачена сторінка нашої культури повертається в широкий науковий та освітній обіг. Відтепер кожен мовознавець, викладач, студент чи шанувальник рідної мови має змогу вільно ознайомитися з першоджерелом, завантаживши повний електронний примірник.
Internet Archive https://archive.org/details/trokhymenko-buinyi-1929
Вікісховище (Wikimedia Commons) https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Трохименко_М.,_Буйний_К._-_Робоча_книжка_української_мови._Частина_2._Синтакса_та_техніка_письмової_мови_(1929).pdf