Про передатування Дніпра
На сторінці у Facebook історика та засновника Музею Хреста Віктора Векленка з’явилася серія публікацій «Про передатування Дніпра». Пропонуємо до ознайомлення.
Частина 1. Нещодавно наша міська влада вирішила знову приділити увагу передатуванню міста. Це дійсно важливе питання, для чергової спроби вирішення якого заступник міського голови Андрій Денисенко зібрав робочу групу. Наскільки ця група є експертною – тема відкрита, але подивимось на те, що вже оголошується.На території м. Дніпро є велика кількість поселень козацької доби, які виникли задовго до заснування чи перенесення Катеринослава, але майже всі вони виникли за часів Нової Січі. Винятками є Новий Кодак, Новобогородицька фортеця (Богородичне) і Кам’янка Лівобережна. І тривалий час саме Новий Кодак вважався основою для майбутнього мегаполісу на берегах Дніпра.Проте публікація краєзнавчого нарису Володимира Бінкевича і Вадима Камеко, здійснені за допомогою металодетектора знахідки Володимира Шалобудова, розвідки і розкопки дослідників ДНУ ім. О.Гончара привернули увагу істориків до околиць сел. Шевченка на березі Самари, де у 1688 році була заснована Новобогородицька фортеця. Внаслідок некритичного ставлення до джерел та певної обмеженості в розумінні реальної тогочасної ситуації в регіоні було зроблено висновки про існування на тому місці козацького поселення Самарь XVI-XVII століть. І ця теза активно популяризовувалася впродовж тривалого часу.Що ми маємо зараз. Знову торгівельні пломби 1620-х років, які є випадковими знахідками при повній відсутності культурного шару тих часів. Знову карта Ваповського на якій позначене без підпису ймовірне місцерозташування тимчасового військового табору кримського хана Мехмед І Ґерая під час його походу на Москву у 1521 р. (нижче по Дніпро позначений Іслам-Кермен з підписом). Тобто ми маємо таку собі суміш дуже примарних аргументів, які нічим не підтверджуються.І про химерність археологічних свідчень, і про хибність теорії «міста трьох фортець» було зроблено ґрунтовну розвідку «Археологічне закриття козацької Самарі» https://chtyvo.org.ua/.../Arkheolohichne_zakryttia.../Про карту Ваповського і велику кількість сумнівних тверджень в концепції «міста трьох переправ» - «Козацькі витоки Дніпра: міфи і реальність» https://insula.in.ua/.../%D0%92%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B5...Проте, на превеликий жаль, адепти ідеї «козацької Самарі» XVI століття чують тільки себе. При цьому з 2008 року, після виходу «Палімсесту», жодного документального свідчення існування «козацької Самарі» не було знайдено і оприлюднено. Можливо і не шукали. Мало того, ми маємо ситуацію, коли відбувається маніпуляція з назвами. Тобто гіпотетична «Самарь» мала існувати десь в 1520-х – 1680-х роках, містечко Стара Самара існувало з кінця 1730-х до кінця XVIІІ століття, але нам пропонують мішанку першого з другим, ніби як грішного з праведним.Показати яскраві картинки і нібито археологічні знахідки, здійснити експресивні виступи – це все, безумовно, гарно. Ідеологічна необхідність «відгрібатися» від імперської історії безумовна. Але існує життєва потреба історичної правди, якою б незручною вона не була. Нажаль, скоріш за все, ми матимемо справу з черговим нав’язаним фейком, подібним до новітнього логотипу міста, яким підміняють міський герб всюди, де тільки можна (і де не можна).
Частина 2 Для людей з критичним мисленням стає зрозуміло, що жодних підстав для визначення дати заснування міста в 1520-х роках немає. Ніяких довготривалих козацьких поселень в нижньому Присамар’ї не було, а в середині XVI століття тут могли існувати тільки сезонні козацькі промисли, які належали міщанам і козакам Канівщини, Черкащини і Київщини. Мало того, козацькі утворення Запорожжя були, по суті, річковими і острівними, а стаціонарною були тільки Січ. Відповідно початком урбаністичних процесів на Лівобережжі в межах сучасного міста Дніпро стало заснування Новобогородицької фортеці в 1688 році. Завдяки цьому розпочалося українське козацьке залюднення Орільсько-Самарського межиріччя.На правому березі Дніпра ситуація була дещо іншою. Будівництво Кодацької фортеці (Старого Кодака) в 1635 році, її відновлення в 1639-му потребувало лінії зв’язку із польською владою: це могло відбуватися як водою по Дніпру, так і по землі. Скоріш за все суходільний маршрут йшов по Кримському шляху, а для цього потрібні були відповідні укріплені станції, однією з яких і мав стати Новий Кодак, розташований на відстані 22 – 25 км від Кодака Старого. Тобто маємо орієнтовний денний перехід на конях.У цьому випадку все логічно. І безпосередній зв'язок обох Кодаків, і джерельні свідчення про переселення частини мешканців з Старого Кодака до Нового в 1650 р., коли польська влада була викорінена на козацьких землях. Але тоді ми маємо польське коріння в заснуванні обох Кодаків.Проте тоді виникає проблема у визначенні дати заснування Нового Кодака. Юрій Мицик припускає, що це був або 1645, або 1650 роки, Святослав Чирук вважає, що це були 1640-ві. Реальний інтервал, скоріш за все був, в межах 1635-1639 рр., але для цього треба працювати в польських архівах. На превеликий жаль, Інститут історії Дніпра комунального підприємства «Агентство розвитку Дніпра» Дніпровської міської ради не зробив жодної архівної розвідки ані для пошуків документальних підтверджень існування вигаданої Самарі в російських архівах передусім, ані для визначення дати заснування Нового Кодака в архівах польських.І тепер на підставі давніх напрацювань робоча група має подати проект рішення про передатування нашого міста. На мою думку єдиним реальним проектом рішення є вимога створення пошукової групи в польських архівах щодо пошуків джерел в Польщі, а відповідальним за це має стати Музей історії Дніпра. Всі інші варіанти – абсурдні, оскільки вже створена робоча група недостатньо компетентна.
Частина 3 Коли йде мова про дослідження, то потрібен не тільки пошук нових даних в архівах, але і ретельний аналіз опублікованого істориками раніше, оскільки легендарна грамота польського короля Стефана Баторія 1576 року про передачу запорожцям старовинного містечка Самарь з перевозом вже наробила чимало лиха. Коли мова йдеться про підготовку рішення про передатування міста Дніпро, то потрібно розуміти – хто його готуватиме. В ЗМІ склад цієї групи не розголошується, але за світлинами та деякими іншими матеріалами спробуємо це з’ясувати в першому наближенні.Отже, Андрій Денисенко зібрав робочу групу, до якої, теоретично, входять:1. Ігор Кочергін2. Сергій Світленко3. Олег Репан4. Святослав Чирук5. Ярослав Ярошенко6. Володимир Панченко7. Дмитро Каюк8. Валентин СтаростінНе факт, що всі вони активно працюватимуть, але ось такий перелік. Тобто, це не експертна група, де кожен відповідає своєю репутацією. Пропоную спробувати зрозуміти, наскільки фаховим є це зібрання і які висновки воно може зробити.Отже. Ігор Кочергін, скоріш за все, може бути модератором хоча б як голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Сергій Світленко – автор однієї чи двох публікацій про урбаністичні процеси в Дніпрі, скоріш за все підтримає версію «Самарі». Олег Репан – дослідник, один з співавторів «Палімсесту», один з основних провідників ідеї «Самарі», колишній очільник Інституту історії Дніпра комунального підприємства «Агентство розвитку Дніпра». Святослав Чирук - заступник директора Музею історії Дніпра, колишній співробітник Інституту історії Дніпра. Ярослав Ярошенко - колишній співробітник Інституту історії Дніпра. Володимир Панченко, колишній очільник «Агентства розвитку Дніпра». Дмитро Каюк – колишній керівник комунального підприємства «Етнографічні парки Дніпра» близького до «Агентства розвитку Дніпра». Валентин Старостін – дослідник, один з співавторів «Палімсесту», на мою думку дотримується новокодацької версії.Тобто по факту ми маємо двох дослідників, до яких додається модератор і невизначена постать екс-декана істфаку ДНУ. Решта, скажімо так, навколоісторична громадськість до якої відносимо і пана Чирука, оскільки його праці є компіляцією інших робіт. При цьому вся ця група на чолі з Олегом Репаном пропагує ідею «Самарі» 1524 року. Порахували? Відповідно, які б не були факти, більшістю (з додаванням Андрія Денисенка) кістками лягатиме за 1524 рік.А тепер додаткове питання про фаховість і експертність цієї групи. Безумовно, всі вони – чудові люди, освічені і патріотичні, переважна більшість з яких – цілком порядні. Але прошу перелік публікацій і результатів досліджень кожного, бо коли створювалася Художня рада при міському голові, то враховувалася фаховість кожного її учасника, котра охоплювала кілька напрямків; крім того це була публічна інформація. У даному ж випадку участь в розкопках на Новобогородицькій фортеці чи якихось інших заходах - це ні про що, бо з таким же успіхом можна запросити кілька десятків колишніх студентів істфаку ДНУ, котрі кілька сезонів брали активну участь в розкопках, а деякі з них навіть написали і захистили пристойні дипломні роботи.Разом з тим з якогось дива до цієї групи не потрапив Олександр Харлан, третій співавтор «Палімсесту» і автор багатьох досліджень по історії нашого міста. Немає в цій групі і Юрія Мицика, відомого вченого, патріарха регіонального краєзнавства, який багато років працював у польських архівах. Чомусь в переліку немає Олександра Старіка, директора Дніпропетровського національного історичного музею, і Олександра Сухомлина, автора монографії «Відомість про залінійні поселення Полтавського полку 1762 року» і багатьох статей про події в нашому регіоні. Було б непогано додати Дмитра Філімонова і мене, бо ми ввели до наукового обігу чимало саме архівних даних ... До речі, є відносно нещодавна стаття Олександра Харлана (2023 рік) «Новокодацька основа в генезі виникнення міста Дніпра як база передатування часу його заснування».Наскільки важливими є архівні пошуки – свідчить наступна історія. В 2012 році разом із московським істориком і архівістом Олександром Маловим ми вирішили зробити велику статтю про козацьку «Самарь» на підставі даних російських архівів. Але тривалі пошуки в РДАДА і РВІА показали відсутність будь-яких матеріалів про цей об’єкт і для мене це був другий дзвіночок наявності проблем з цією пам’яткою, що в подальшому змусило критично переглянути попередні погляди. До речі, про Новобогородицьку фортецю там документів чимало, навіть є списки першого московитського гарнізону фортеці…Тому, коли прибирається «громадськість» але збираються фахівці, висновок може бути тільки один – потрібні дослідження, спокійні та виважені, а наслідком цих студій, якщо будуть підтверджені дати по Новому Кодаку, буде передатування міста від нього.Проте ми маємо те, що маємо. І враховуючи кількість і якість адептів «старосамарії» містяни мають готуватися до 1524 року, тобто ця пропозиція звучатиме в проекті рішення сесії міської ради. У депутатів міськради буде два виходи. Перший – плюнути на все і проголосувати за безглуздя. Другий – покрутити пальцем біля скроні і повторити своє рішення 2017 року. Грошей на дослідження все рівно не дадуть, бо не на часі, але ж … А якщо підтримають, то нашим депутатам все рівно буде далеко до запорізьких колег, які альтернативно обдаровано у 2014 році затвердили «Звіт робочої групи із уточнення дати заснування м. Запоріжжя» та визнала 952 рік – датою виникнення першого поселення на території сучасного міста Запоріжжя, на підставі трактату Візантійського імператора Костянтина VII Порфієродного «Про управління імперією»…
Частина 4. Сакралізація міфологізації нашої історії вкриває коростою свідомість споживачів цього продукту. Бо ж українці викопали Чорне море! Так трапилося і з нашою помилкою щодо тієї «Самарі»: зараз, завдяки медійній кампанії 2005-2016 років, чисельним правкам в Вікіпедії та на інших ресурсах, примарний об’єкт в уявленні багатьох став реальністю. І якщо археологи в силу специфічності своїх досліджень свого часу не розібралися в деталях, то професійні історики цього не зробили теж, а тепер сил визнати власні помилки немає. Нинішня спроба передатування показує – наскільки ми себе не поважаємо. Якщо не помиляюся, в 2011 році Сергій Світленко (тоді – декан історичного факультету ДНУ) в тодішньому Новомосковську (нині – м. Самар) переконував, що «Самарь» з міфічної грамоти польського короля Стефана Баторія 1576 року знаходиться саме у Новомосковську. В 2017 році він же на трибуні міської ради у м. Дніпро переконував місцевих депутатів, що, згідно тієї ж грамоти, «Самарь» передувала Новобогородицькій фортеці і знаходилася на північній околиці м. Дніпро. Тобто, незважаючи на чисельні дослідження щодо справжності цього документу, шановний доктор наук і професор оперує сумнівною джерельною базою; і те що було бодай мінімально сприйнятливо на початку 2000-х років, і навіть в 2011-му, вже має смішний вигляд з 2015-го. Хоча … Все ж таки цікаво, що науковець думає зараз щодо цього документу.Не хочеться нікого образити, але зараз нинішній склад робочої групи, враховуючи, що чотири члени – військовослужбовці, нездатний зробити адекватні висновки із врахуванням оновленої інформації. Нещодавно в коментарях було озвучено, що в 1590 році переправа через Самару здійснювалася в районі Піщаного броду, але ніякого міста Самарь ніде не фігурує. Тобто адептам «старосамарії» треба дуже сильно напружитись, щоб довести хоч щось крім випадкових знахідок і малозрозумілих карт, бо в жодному з українських літописів їхнього тотему немає. До речі, в Літописі Рубана 1777 року записано: «1688 году город Самару Великороссіяне и Козаки построили»…Тобто потрібна робота в архівах. Довготривала, із знанням старопольської і польської мов, вмінням читати московиську в’язь. Чи багато у нас таких вільних фахівців? Тобто в тому ж Музеї історії Дніпра має бути великий науковий відділ, який займатиметься наукою, а не розважальними проектами. Потрібен ретельний аналіз раніше опублікованого, зокрема Дмитра Яворницького і Юрія Мицика – які використані джерела? Наскільки цитування чи посилання відповідає дійсності?По тому ж Новому Кодаку. Коли в джерелах вказується саме Новий Кодак? Це важливо, бо іноді під назвою «Кодак» може вживатися як Новий, так і Старий. Так само днями в коментарях було вказано, що Новий Кодак в джерелах згадується тільки в 1706 чи 1709 роках. Хто правий? Питання відкрите. Тобто у нашому випадку ми маємо шалену мішанину свідчень і фантазій і прив’язувати історію міста до пломби 1524 року без підтвердженого археологічного культурного шару, без «закритих» археологічних комплексів просто непорядно. Таким чином пошуки джерел по Новому Кодаку мають відбуватися в польських архівах, по «Самарі» - в російських. Хто це робитиме, якими силами, за які кошти – невідомо. Бо міській владі, як завжди, не до історії, не до основ. Музей історії Дніпра створений, бодай, наполовину. Етнографічні парки Дніпра – ліквідовані, створення міського етнографічного музею – саботовано, фахівці з міста тихенько виїжджають або вмирають від старості. Тобто майбутні дослідники мають отримати бодай базову вищу фахову освіту з поглибленням вивчення палеографії і двох давніх варіантів мов. Наскільки українська мова XVII століття відрізняється від сучасної? Будь ласка – приклад з «Літопису» Самовидця: «Року1688 А войско московское, не йдучи под городки, але прийшовши до ріки Самари, город уробили над рікою Самарю и там при вшеляких запасах людом московским осадили военим немалим комоним и пішим, а войска козацкіе и московскіе назад повернули з старшиною своею» …