Дмитро Яворницький – співзасновник Катеринославської «Просвіти»
Дмитро Яворницький, поч. ХХ ст.
Дмитро Іванович Яворницький (нар. 6 (25 жовтня ст. ст.) 1855 р. – пом. 5 серпня 1940 р.) – видатний український історик, археолог та етнограф, знаний перш за все дослідженням історії Запорозького козацтва. Наприкінці ХІХ ст. він опублікував фундаментальну тритомну «Історію запорозьких козаків», здобувши славу одного з перших дослідників козаччини. На початку ХХ ст. учений оселився у Катеринославі (нині м. Дніпро), де очолив місцевий музей та зосередився на культурно-просвітницькій діяльності. Саме тут Яворницький активно долучився до роботи новоствореного товариства «Просвіта», ставши одним із його фундаторів і натхненників.
Заснування Катеринославської «Просвіти» (1905 рік)
У розпал революційних подій 1905 р. в Катеринославі виникла ідея створити українське просвітницьке товариство за прикладом галицької «Просвіти». Дмитро Яворницький підтримав цю ініціативу та стояв біля витоків заснування місцевої «Просвіти» у кінці 1905 р. Офіційно товариство було відкрито 8 жовтня 1905 р. і на початках налічувало близько 400 членів. До його складу увійшли провідні діячі міста – зокрема, історики Дмитро Яворницький та Дмитро Дорошенко, письменник Адріян Кащенко, педагог Василь Біднов, юрист Євген Вировий та інші патріоти. Поява таких особистостей у керівництві стала запорукою активної роботи товариства. Катеринославська «Просвіта» швидко розгорнула діяльність: відкривала читальні при селах (зокрема, в Мануйлівці, Діївці, Гупалівці та інших навколишніх поселеннях), створювала бібліотеки та гуртки для народу.
Просвітницька діяльність у Катеринославі
Очоливши культурно-освітній рух краю, Д. Яворницький багато зробив для поширення знань про українську історію та літературу серед населення Катеринославщини. Просвіта під його участю влаштовувала публічні лекції, літературні вечори, театральні вистави та концерти українською мовою. Сам Яворницький часто виступав перед громадськістю – читав популярні лекції з історії Запорожжя, українського фольклору, брав участь у навчальних курсах для народних учителів (у Катеринославі 1911 р., Полтаві 1912 р.). У 1909 р. за сприяння меценатів він видав збірку документів «Матеріали до біографії Т. Шевченка», долучившись до вшанування пам’яті Кобзаря. Катеринославська «Просвіта» стала одним із найдіяльніших українських осередків підросійської України. Попри утиски влади в період реакції (1908–1913 рр.) вона продовжувала роботу, діючи часом під прикриттям наукових товариств. Кульмінацією цієї праці стало величне святкування 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка у березні 1914 р., яке «Просвіта» організувала в Катеринославі за активної участі Яворницького. Ці заходи викликали невдоволення царських властей, і невдовзі, під приводом «українського сепаратизму», діяльність товариства було заборонено (формально «Просвіту» закрили 1914 р.). Однак навіть після цього її члени продовжували просвітницьку роботу – фактично під егідою місцевого українського відділу Російського наукового товариства (щоб уникнути переслідувань). Завдяки таким зусиллям осередок частково функціонував до початку Першої світової війни.
Д. Яворницький (сидить у центрі) під час польових досліджень з молодими науковцями, 1920-ті рр.
Перша російська революція змінила настрої в місті, і після повалення самодержавства навесні 1917 р. «Просвіта» у Катеринославі відродилася. Дмитро Яворницький одразу долучився до роботи відновленого товариства: він брав участь у зборах, консультував молодших колег, продовжував читати публічні лекції. У травні 1917 р. авторитет Яворницького як громадського діяча був підтверджений обранням його почесним головою губернського українського з’їзду в Катеринославі. Водночас учений зробив внесок і в розвиток системи освіти регіону: з утворенням у 1918 р. Катеринославського університету він став одним із перших професорів історії України (очолив там катедру української історії). Попри політичні потрясіння – революцію, наступні війни та радянську владу – Дмитро Яворницький до кінця життя не полишав просвітницької місії. У найтяжчі часи (1918–1921 рр.) він власноруч охороняв фонди музею від грабунку, дбав про збереження культурних цінностей краю. Значною мірою завдяки його подвижництву жителі Придніпров’я відкривали для себе багату історичну спадщину України і зміцнювали національну свідомість.
Внесок та спадщина
Діяльність Дмитра Яворницького в Катеринославській «Просвіті» стала яскравим виявом його громадянської позиції. Як співзасновник і натхненник цього товариства, він об’єднав навколо себе однодумців – місцеву українську інтелігенцію – задля благородної мети культурного відродження. Під його проводом просвітяни Катеринослава поширювали українську мову, книгу та театр, навчали молодь шанувати рідну історію. Внесок Яворницького у просвітницьку діяльність на Катеринославщині важко переоцінити: він заклав підвалини для подальшого розвитку українського руху в регіоні. Сьогодні на його честь названо Дніпровський національний історичний музей, а ім’я вченого згадують із вдячністю як одного з першопроходців «Просвіти» на Наддніпрянщині.
Джерела та література
- Шубравська М. М. Д. І. Яворницький. Життя, фольклористично-етнографічна діяльність. — К.: Наукова думка, 1972. — 254 с.
- Журба О. І. Діяльність Д. І. Яворницького в катеринославській «Просвіті» // Питання історії України: історико-культурні аспекти. — Дніпропетровськ, 1993. — С. 80–88 uk.wikipedia.orgencyclopediaofukraine.com.
- Малюта О. В. «Просвіта» (1868—1939) // Енциклопедія історії України: у 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2012. — Т. 9. — С. 33encyclopediaofukraine.comencyclopediaofukraine.com.