ПРО ТЕЩИНУ МУДРІСТЬ І САД СКУЛЬПТУР

Запорізький цвинтар у місті Дніпрі дехто називає некрополем №1. Сюди й пролягли стежки останньої нашої осінньої екскурсії.

Осінній день, осінній день, осінній!

О синій день, о синій день, о синій!

Осанна осені, о сум! Осанна.

Невже це осінь, осінь, о! – та сама.

Якщо когось злякала осіння погода, то нам вона здалася цілком задовільною. Було і тепло, і часом сонячно. Крім того, дерева скинули листя. І це вельми помічне при огляданні надгробків, які зазвичай потопають в затінку дерев. Минулого разу один з екскурсантів мене запитав:-А ви знаєте різницю поміж цвинтарем і кладовищем? Я не знав. Тепер знаю і ви відтепер знатимете. Пошлемося на класика, до речі, нашого земляка (володів з братом землями доокола Юр”ївки): “Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі. (Олекса Стороженко). Виходить, Запорізьке було спершу кладовище. А тепер має церковцю й стало цвинтарем? Розпочали огляд від меморіалу жертвам нацизму, страченим у СШ №9, густо обліпленого похованнями останньої чверті століття. Звертали увагу на феномен цвинтаря як саду скульптур – бюстів, барельєфів etc. Нині він обзавівся навіть кінною скульптурою! За найприблизнішими підрахунками на цвинтарі на Запорізькому шосе нарахували ми близько півсотні скульптурних творів десятка авторів – й не лише січеславських. Одна зі скульптур належить авторові … пам”ятника Леніну у Копенгагені. Чули про такий? Отож…(Можливо, тому що Копенгаген любить казкарів – до пам’ятника Гансу Крістіану Андерсену додався й Ілліч). Звісно, в центрі нашої уваги – головна алея. Окрім того, обабіч неї розшукали й надгробки довоєнного часу й навіть кілька дореволюційних. Що виглядає неймовірним. Бо цей цвинтар існує десь від 1958-го. То де ж тут взялися надгробки початку ХХ ст.? Останні використовувалися двічі – до революції і коли анулювали кладовище на розвилці, дехто скористався безхазяйним матеріалом для повторного увічнення своїх родаків. Оскільки й після того проминуло багато часу, на тих повторних пам’ятниках нині посипалися новітні таблички і проступили тексти старих… Як Вам такі подорожі крізь товщу часу?.. Звісно, той хто не розуміє, що корисного можна відкрити на старих алеях, того марно переконувати. А той, хто прагнув дізнатися щось нового про наших славних краян, збагатився інформацією. Хоч як говорить приказка, “Не можна вмістити весь сир в один вареник” (почуте від колеги-краєзнавця!). Дещо лишилося на потім. Цвинтар – це сум. Здебільшого. В керамічному глечику – кілька засохлих ромашок. Екібана від літа, довершена і проста. (Мар’яна Савка) Але в Румунії є так зване “веселе кладовище”. Наш чудовий поет Віктор Корж, якого поховано на Запорізькому цвинтарі, за життя написав дружні … епітафії на живих колег. Не оминув і себе (далі – цитата з пам’яті): “Сказала теща мені віще: “Твоє майбутнє на кладовищі. “З цим важко сперечатися – за тещею останнє слово.

Микола Чабан

Книжки Миколи Чабана можна замовити у Січеславскій Просвіті

Анонси екскурсій у телеграм каналі Січеславської Просвіти https://t.me/PROSVITADNIPRO