Дописи

Так сталося, що зараз кожен Новий рік для українців України розпочинається однаково – з Дня Народження Провідника української нації, ідеолога і борця за українську Самостійність Степана Андрійовича Бандери!

Звісно, що ще років 10-15 тому годі було й уявити, що вшанування Бандери можливі у Харкові чи Одесі, Запоріжжі чи Полтаві. Дуже тішить, що Дніпро вже багато років відзначає багатолюдними сходинами і маршами уродини Бандери і є зразком україноцентричності для нашого непростого, за етнічним складом і настроями в головах, регіону.

Вже традиційно члени Січеславської Просвіти доєдналися до урочистих заходів по вшануванню постаті Бандери в Дніпрі, яку організували низка патріотичних політичних і громадських організацій міста. Цього року просвітяни не лише зосередилися на урочистому мітингу і святковій смолоскипній ході, але й додали вуличному заходу імені Провідника української нації інтелектуальної родзинки – було влаштовано книжковий ярмарок простонеба, де центральними експонатами були праці Степана Бандери «Перспективи української революції», а також твори Стецька, Вассияна та інших українських мислителів українського визвольного руху. Були представлені книги патріотичних видавництв: «Крила», окрема подяка Василю Лабайчуку, «УССД» яким керує бандерівець Юрко Сиротюк, НіЦ ім. Дмитра Донцова Олега Багана і «УВС» друга Віктора Рога. Учасники святкування Дня Бандери мали змогу придбати книги, погортати їх і зайве пересвідчитися у пророчій силі слова наших ідеологів і провідниіків! Також на цьому заході, завдяки відомому просвітянину Січеславської Просвіти, досліднику Краю Миколі Петровичу Чабану, було представлено ПЕРШИЙ український часопис на Січеславщині «Запоріжжє» датованого 23 лютого 1906 року! Редактором українського часопису був ніхто инший, як наш Дмитро Яворницький. Це за три роки ДО Дня Народження Бандери і це не Львів чи Тернопіль, а Дніпро (Катеринослав тоді)!

Урочистий мітинг завершився святковою ходою патріотів від парку Ракет до пам’ятника молодому Шевченку підсвіченою гарячим вогнем смолоскипів і зігрітою теплом українських сердець, які віддали сьогодні шану Герою українського народу Степанові Бандері.

Сергій Тютюнник, голова Січеславської «Просвіти»:

«Ми сьогодні вирішили не лише зустрітися з однодумцями і пройтися Маршем вулицями Січеслава на честь Бандери, але й підсилити захід ідеологічно, інтелектуально! Ми зробили книжкову виставку, де мешканці Дніпра могли придбати, насамперед, праці Бандери і осягнути велич цієї постаті для України! Ось лише зверніть увагу на декілька цитат, які я віднайшов гортаючи його «Перспективи української революції» – вони актуальні, цікаві. заряджальні!

Отже:

«В нас тепер є один основний принцип, одна головна мета — Суверенна Соборна Українська Держава. До неї йдемо неухильно. А шлях наш — це шлях революційної визвольної боротьби. Він у нас єдиний тому, що він єдино певний, і єдино можливий.

Боротьба породжує, мобілізує все нових борців, а борці породжують боротьбу. Це безперервний ланцюговий процес, який охоплює щораз ширші кола народу, незалежно від різних змін форм революційної дії.

Віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву й глибоку віру в Бога, Спасителя, кожна людина й цілий народ мають змогу безупинно черпати з вічно живого джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна сприйняти.»

• 

• 

• 

Українськи скаути Станиці Дніпро ПЛАСТ передали січеславським просвітянам  Вифлеємський Вогонь Миру – символічний вогонь, який скаути беруть на місці народження Ісуса Христа у Вифлиємі та поширюють у всьому світі! Зараз, як ніколи нашим людям потрібна Віра: в Бога, в Україну, в себе. Саме вона зміцнює нас перед усіма викликами і негараздами сучасного світу. З вірою в Ісуса Христа, в диво Його народження і воскресіння маленькі пластуни зігрівають і запалюють Вифлеємським вогнем наші серця, які прагнуть тепла і любові. Таким чином українськи скаути поширюють ідею добра та єднання і дарують Різдвяну радість.

У Дніпрі співпраця Просвіти та Пласту носить постійних характер. Одна з адрес де Станиця Дніпро ПЛАСТ Національної Скаутської Організації України проводить свої заняття вже декілька років – це приміщення Січеславської Просвіти. Сергій Тютюнник, голова Січеславської Просвіти: «У грудні ми розширили приміщення для занять пластунів, наразі спільно доукомплектовуємо його меблями. З радістю приймаємо Вифлеємський Вогонь Миру – він обов’язково підігріє та підсвітить наші спільні проекти у 2022 році!»

Січеславська Просвіта радить відвідати зустріч з нагоди 120-річчя Галі Мазуренко у Обласній науковій бібліотеці. Захід заплановано на 16:00 за адресою: пр. Д. Яворницького, 18, 3-й поверх, 16 грудня. Доповідач – Микола Чабан – січеславський дослідник, просвітянин, письменник-краєзнавець. Пан Микола листувався з нашою землячкою перед її смертю. Крім численних листів, Галя надіслала в Січеслав альбоми зі своїми роботами (нині передані до літературного музею), фото, спогади.

До початку 90-х років минулого століття в Україні ім’я і творчість Галі Мазуренко – однієї з найвідоміших українських поетес XX століття – були під забороною. Галя Мазуренко народилася у 1901 році в Петербурзі в родині, яка живилась традиціями декабристів. Її життя – це калейдоскоп переїздів – дитинство в Карасях, неподалік Тули, далі Женева, Берлін, Катеринослав – тепер Дніпропетровськ. Саме тут під впливом оповідей Дмитра Яворницького вперше відчула потребу писати. Коли їй було 15, дісталася на фронт і допомагала раненим, через два роки вступила до армії УНР, щоб, як пізніше згадувала, боротись за свободу України. За участь у боях була нагороджена «Хрестом залізного стрільця». Далі була Варшава і робота в українському уряді. Вона зустрічалась з Симоном Петлюрою, Оленою Телігою, Софією Русовою, Євгеном Маланюком. У Варшаві розпочалася її еміграція, тоді ніхто ще не знав, що розлука з Україною триватиме майже півстоліття і що на цьому шляху вона залишиться сама. Вдома, на Україні всю її родину сталінський режим знищив, вижила тільки донька, з якою Галя Мазуренко так ніколи і не побачилась. І весь цей час Галя Мазуренко не переставала писати. В її поезії головна тема – це її, як вона називала, втрачена душа – Україна.

Галі Мазуренко доля подарувала два крила – дар до слова і потужного образного мислення. Обидва крила принесли їй безсмертя. Продовж життя Галя видала 10 поетичних збірок, три з яких у Празі, місті, що на понад 10 років стало її другим домом. У Празі Галя закінчила Українську студію пластичного мистецтва, її скульптурні твори і графіка ще й досі недосліджені, хоча у свій час вона була однією з найпомітніших авторів на європейській митецькій сцені, також і серед хіппівських митців Лондону та Пакистану. Живучи довгі літа в Лондоні, з 1945 року вона невтомно спостерігала за життям в Україні.

За роки життя в Лондоні Г. Мазуренко переважно власними засобами видала поетичні збірки: «Пороги» (1960), «Ключі» (1969), «Скіт поетів» (1971), «Зелена ящірка» (1971), «Три місії в літері життя» (1973), «Північ на вулиці» (1980). Деякі з них ілюстровано самою авторкою. Деякі твори Галі Мазуренко перекладено англійською і польською мовами, окремі покладені на музику композитором Ф. Євсевським.

Галя Мазуренко була серед засновників об’єднання українських письменників в еміграції «Слово», друкувалася в його однойменних збірниках.

Поезія Галі Мазуренко за стильовими ознаками чітко ділиться на два періоди: празький і лондонський. Між виходом останньої «празької» збірки «Снігоцвіт» (1941) і першої «лондонської» – «Пороги» (1960) минуло майже 20 років, за які змінився увесь світ та й особисте життя поетеси.

1992 року Галя Мазуренко була прийнята до Спілки письменників України, що стало запізнілим визнанням Батьківщиною зробленого нею на чужині. Вона була щасливою тим, що дожила до того часу, коли незалежною державою стала Україна, любов до якої вона пронесла у своїй душі через усе життя і в гіркі часи вигнання писала:

 Як тяжко в світі жити для душі,

 Коли ім’я душі тій Україна.

 Рідному народові вона заповідала весь свій творчий доробок поетеси, художниці, скульптора і частину його передала в Україну ще за життя. Вона писала:

 Коли умру, не дайте ви засохнуть

 Моїм пісням

 Померла Галина Сергіївна 27 травня 2000 року в Лондоні.

Книжки просвітян